Зміст
Фотосинтез - це життєво важливий процес, який виробляє кисень для рослин і тварин. Більш важливий для рослини, процес виробляє енергію для росту та розмноження. Сольові або сольові щільні середовища, такі як береги океану, загрожують здатності рослин проходити фотосинтез. Деякі види рослин адаптувались до цих умов, виробляючи енергію, незважаючи на складні обставини.
Осмоз
Ключовим фактором виживання рослини є його осмотичний потенціал. Осмоз - це процес перенесення води з місця низької солоності в місце підвищеної солоності. Осмотичний потенціал рослини описує залучення води до клітин рослини. Тому рослина, солоність якої вище, ніж у її оточення, має високий осмотичний потенціал, оскільки, ймовірно, залучає воду до своїх клітин, приводячи рівновагу до солоності всередині і зовні рослини. Протилежна умова - низька солоність.
Затримання води
Рослина в сольовому середовищі знаходиться в скрутному становищі для утримання води. Високий осмотичний потенціал навколишнього середовища в цих умовах сприяє переміщенню води з рослини у зовнішнє середовище. Щоб запобігти втраті води через транспірацію, продихи рослини залишатимуться закритими. Хоча це допоможе рослині зберігати дорогоцінні водні ресурси та підтримувати здоровий баланс поживних речовин та води, закриття проток також запобігає засвоєнню вуглекислого газу, не даючи рослині засвоювати енергію за допомогою фотосинтезу.
Втрата живильних речовин
Закривши продихи і зупинивши транспірацію, щоб запобігти втраті води, рослина успішно збереже більшу частину своєї води. Транспірація, однак, також має важливу роль у переміщенні поживних речовин та води по всій рослині. Згідно з теорією напруженості та згуртованості, втрата води через транспірацію у верхній частині рослини створює осмотичний потенціал, який генерує рух води вгору від коренів рослини. Вода транспортує важливі поживні речовини, що надходять із ґрунту через ксилему та в листя.
Адаптації
Деякі види рослин адаптувались до сольових умов подібними до рослин, які живуть у сухих, пустельних умовах. Ці рослини збільшують запас амінокислот, знижуючи осмотичний потенціал у своїх коренях. Ця зміна потенціалу дозволяє перенести воду вгору по ксилемі, як це відбувається під час транспірації. Потім вода потрапляє до листя рослини. Ще одна адаптація, яка запобігає втраті води до сольового середовища, - це розробка спеціалізованих листків, які містять воскоподібне, менш проникне покриття.
Галофіти
Близько 2 відсотків видів рослин постійно адаптувались до сольових умов. Ці види називаються галофітами. Вони існують в сольових середовищах, де вони або вкорінені в сольовій густій воді, або періодично обприскують і затоплюють океанічну воду. Їх можна зустріти в напівпустелях, мангрових болотах, болотах або вздовж морських берегів. Ці види беруть іони натрію і хлориду з навколишнього середовища і транспортують їх до клітин листя, перенаправляючи їх з чутливих клітинних частин і зберігаючи їх у вакуолях клітини (органели, схожі на контейнери). Це засвоєння підвищує осмотичний потенціал рослин у сольовому середовищі, дозволяючи воді потрапляти в рослину. Деякі галофіти містять сольові залози в своїх листках і транспортують сіль безпосередньо з рослини. Ця характеристика спостерігається у деяких мангрових дерев, які ростуть у солоній воді.